Реклама

Усе для ЗНО з української літератури

ЗНО - це лише іспит, а не проблема.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ

1. За будовою речення бувають прості й складні.

Просте речення має одну граматичну основу: Непомітно вечір під­крався. Дедалі більше сіріє. Тиша (І. Коваль).

Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше): І буде день, і знов огорне ніч, по колу підуть зустрічі, прощання (В. Беля). Навіщо має битися серце, якщо його ніхто не чує (В. Думанський).

2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні: Як ти зжила­ся з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас! Шматок землі, ти мієшся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас (Л. Костенко).

3. За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.

Розповідне речення містить повідомлення або опис певних явищ дій­сності: У цьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: у його реальний повсякденний світ, іцо не день, то частіше починають вторгатися спогади (О. Довженко).

Питальне речення містить запитання: Ви знаєте, як сплять старі гаї? (11. Тичина). Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? (В. Симо-иснко).

Спонукальне речення виражає волевиявлення (прохання, побажан­ня, заклик, наказ до дії): Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. По­крий її хмарами, щоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори… (М. Коцюбинський).

4.  За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.

Односкладні речення мають один головний член — або підмет, або присудок: Йди. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі (М. Коцюбинський). Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь (П. Ти­чина). Київ. Старий Поділ. Тиша (В. Підмогильний).

Двоскладні речення мають два головні члени — і підмет, і присудок: Вітер вірить мені і в дарунок привітно посилає в пісні запах ніжного цвіту (Г. Чубай). Чужа душа — то, кажуть, темний ліс (Л. Костенко).

5.  За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.

Поширені речення мають один або більше другорядних членів речен­ня: Нанебі сонце (М. Коцюбинський). Мріють крилами з туману лебеді Іюжеві(В. Симоненко).

Непоширені речення не містять другорядних членів: Засурмив ли­стопад (Р. Лубківський). Усі ми не в тім’я биті (Нар, тв.).

6.  За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.

Ускладнюються речення звертаннями, вставними і вставленими конструкціями, однорідними членами, відокремленими членами речен­ня: А якою мовою ти плачеш і смієшся? (Л. Таран). Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. тв.).

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повні й неповні.

Повне речення містить усі необхідні для розуміння його змісту чле­ни: Поезія згубила камертон (Л. Костенко). Снігопади нарешті припинились (В. Думанський).

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, од* нак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мон* лення): Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко). А довкола — млисто-бузкова далеч (О. Гончар). В остан­ньому реченні присудок домислюється зі змісту другорядного члени (обставини місця довкола); тут присудком можуть бути слова е, розляглася, видніеться та ін.

Зауважте!

  1. Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з голон-них членів, проте вважається повним: Любіть і боріться за щастя без­крає, згбріть без останку за край дорогий (В. Сосюра). Осінь. Київ. Поділ, Слухаю вечорову тишу (І. Коваль).
  2. Двоскладне речення з пропущеним дієсловом-зв’язкою вважається повним: Книги — морська глибина (І. Франко).