Реклама

Усе для ЗНО з української літератури

ЗНО - це лише іспит, а не проблема.

Орфоепія

Орфоепія  — розділ мовознавчої науки, який вивчає і систематизує норми літературної вимови, а також сукупність правил вимови.

Орфоепія вивчає правильну вимову голосних, приголосних звуків, звукосполучень та інтонацію і наголос. Орфоепію та орфографію часто включають у фонетику, тому що ці два розділи також розглядають звуки — вимову і написання їх.

Основні орфоепічні правила української мови

1. В українській мові відсутнє акання. Отже, й під наголосом, і без нього голосний [о] в усіх позиціях не наближається до [а]: сосна, нога, голова, сторона, молоко.

2. Голосні е, и в ненаголошених позиціях звучать з наближенням [е] до [е'и], [и] до [и'е].

3. Специфічною рисою української орфоепії є тверда вимова губних звуків [б], [п], [в], [м], [ф]: дуб, дід, сад, степ, сім, верф. Напівпом’якшено вони вимовляються перед [і]: бігти, пісок, мішок, віник, вісті. Пом’якшено вимовляються губні звуки в окремих іншомовних словах: бюро, пюре, пюпітр, фюзеляж.

4. У запозичених словах вимовляється звук [ф]: фізика, фактор, фігура, рима, фокус, фабрика, факт, фея. У власне українських словах вживається звукосполучення хв: хвиля, хвіртка, хвастун, хвала, хвіст, хвоя, хвилюватися.

5. Зімкнені (африкати) звуки вимовляються злито, як один звук: дзеркало, джгут, дзвінок, джміль, джерело, бджола, дзьоб, дзенькати, дзиґа, кукурудза, сиджу, ходжу, нагороджений, відряджений, попередження тощо.

6. Роздільно вимовляються звукосполучення, які виникли в результаті збігу приголосних префікса та кореня: під живлення, під-звітний, перед-з’їздівський, над-зелень, над-звичайний.

7. Твердо вимовляються всі шиплячі звуки: ніч, шч, ріж, плащ, доі^, жито, чоботи, чорт, чудо, шити, курча, лоша, чого, жовтий, жорстокий, жолудь.
Пом’якшено шиплячі можуть вимовляться у словах клоччя, збіжжя, піччю, піддашшя, подорожжю та перед і: шість, жінка, чітко.

8. М’яко вимовляються приголосні з, ц, с у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-: ризький, запорізький, український, сільський, товариський, чумацький, козацький.

9. У закінченнях дієслів у результаті асиміляції звукосполучення -ться, -шся вимовляються як [-ц': а], [-с': а].

Фонетичні зміни

Українську мову справедливо називають мелодійною, милозвучною. Евфонія (благозвуччя) мови досягається кількома чинниками:
рухливим інтонуванням і наголошуванням (наголос є словесний, фразовий, логічний);
повнозвучним, неприглушеним кінцем слова; уникненням збігу кількох приголосних. Якщо збіг трапляється, то середній, важкий для вимови приголосний
звук випадає: честь — чесний, радість — радісний, виїзд — виїзний, проїзд — проїзний; чергуванням і-й, у-в;
чергуванням голосних і приголосних звуків; фонетичними (вимовними) явищами.

Серед фонетичних явищ найпоширенішою є асиміляція. Це зміна, уподібнення звуків у мовному потоці під впливом наступного чи попереднього звука.

1. Асиміляція за дзвінкістю.
Попередній глухий звук набуває дзвінкості, якщо за ним іде наступний дзвінкий: молотьба (звучить: молодь ба), вокзал (звучить: вогзал), боротьба (звучить: бородьба), якже (звучить: ягже) тощо.

2. Асиміляція за глухістю.
Попередній дзвінкий звук під впливом наступного глу-хого .оглушується:
нігті — [ніхті]
кігті — [кіхті]
легкий — [лехкий]
вогкий — [вохкий]

3. Асиміляція за місцем і способом творення.
При цій асиміляції зливається або дуже наближається артикуляція (вимова) близьких звуків:
безжурний — [бежжурний]

4. Асиміляція за м’якістю.
Попередній приголосний уподібнюється за м’якістю до наступного м’якого:
дня — [д'н'а]
селянський — [сел'ан'с'кий]

Але губні б, п, в, м, ф, шиплячі ж, ч, ш, щ, задньоязикові г, к, х та дрижачий р перед м’якими не уподібнюються до м’яких.

Фонетична транскрипція

- Слово (речення), що транскрибується, береться в квадратні дужки. [музиека ].
- Літери я, ю, є, ї, ь та апостроф у транскрипції не вживаються.
- Подовжені приголосні позначаються двокрапкою: знання [знан:а].
- Усі слова пишуться з малої літери: Одеса [одеса].
- Якщо слово має більше ніж один склад, ставиться наголос.

Особливості вимови груп приголосних

Орфографічний записВимова Приклад
-ться
[ц:а]живеться [жиевец:а]
-шся [с:а] журишся [журиес:а]
-жці[зці]книжці [кнйзці]
-шці[сці]товаришці [товариесці]
-чці[ц:і] дочці [доц:і]
-тч-[ч:]Вітчизна [в'іч: йзна]
-тці[ц:і]квітці [кв'іц:і]
зж-
[ж:] зжати [ж.ати]

Найпоширеніші випадки чергування звуків

Чергування голоснихЧергування приголосних
Звуки, що чергуютьсяПрикладиЗвуки, що чергуютьсяПриклади
е — ісіль — солі, летіти — політг-ж-знога — ніжка — нозі
е — о

чернетка — чорний

х — ш — свухо — вушко — у вусі
а — оскакати — скочитик — ч — црука — ручка — руці
е — изберу — збиратид — джсадити — саджу
и — ісидіти — сістит — чсвітити — свічу
(нуль звука)тиждень — тижня, вікон — вікногубний — губний + л
ловити — ловлю, графити — графлю

‹ Стилістика Орфграфія ›

Уся теорія